Уже з дитинства я замислювалась: яку професію обрати? Приміряла і мантію судді, перегортала папери секретаря, планувала інтерв'ю журналіста .

Промайнули роки навчання у школі. Постав вибір, який «виш» обрати? Не день і не два я шукала в електронній павутині навчальний заклад.

І ось я стою серед вікових дубів, а в їхній зелені потопає розкішний корпус із надписом «Університет «Україна». «Так, я буду вчитися тут!»,– таким було моє остаточне рішення. Мене радо зустріли дівчата-красуні у приймальній комісії. Написала заяву, що хочу бути реабілітологом. Подалп документи.

Моєму здивуванню не було меж, коли дізналася, що університет «Україна» є спеціалізованим, у ньому навчаються люди із обмеженими фізичними можливостями, такі ж як  я. Але ще більшим моїм здивуванням було те, що такими людьми опікується Фонд соціального захисту інвалідів. Почуття переповнювали мене! Адже люди із особливими потребами необхідні суспільству!

Із хвилюванням подавала документи у Фонд. Думки, наче вороння, кружляли в голові.  Я соромилася своїх вад.

Ось я вже на порозі. Серце пульсує, дух перехвачує. Запитую у жінки, що вийшла з одного кабінету, із ким мені потрібно заключити договір на навчання. Відчиняю двері: на мене дивляться привітні очі двох жіночок. Не встигаю запитати, як мене запрошують пройти і присісти для розмови...

Невже може що-небудь затьмарити те приємне, що залишилося після спілкування? Переповнюють сльози радості, а разом з тим, гордості, що я Людина. Мене розуміють, мені подали руку допомоги ті, яких я з упевненістю можу назвати Людьми з великої літери і з Великим серцем...

Людяність ще ніхто не відміняв. Вона існує з давніх-давен. Але іноді ми забуваємо, що людяність – це джерело, що підносить людину до вершин, це перемога над злом.

Взаємозв'язок цих двох величних Інститутів – Університету «Україна» та Фонду соціального захисту інвалідів – це вершина людяності. Ті хороші справи, які вони чинять, множаться і  не можуть бути поза людською увагою. У цьому сенс людського буття, особливо тих людей, які іноді залишаються поза межами суспільства.  

Я дякую Фонду соціального захисту інвалідів та Університету «Україна» за подаровану мені віру у життя, віру у себе.  Ви чините хорошу справу! Із великою вдячністю та шаною зичу Вам розвитку, процвітання і нових звершень у вашій благородній справі. 

Олена Ярошовець, студентка 1-го курсу, спеціальність "Фізична реабілітація"