Днями в Одесі відбувся круглий стіл «Безпечний простір: як система має слухати уцілілих. Гендерний вимір», організований громадською організацією «Прожектор» у межах циклу «Гендерні студії».

Захід відбувся в межах проєкту «Розширення доступу до правосуддя для українських постраждалих та потерпілих із фокусом на сексуальне та гендерно зумовлене насильство», який ГО «Прожектор» реалізує у співпраці з Legal Action Worldwide (LAW) за підтримки Swiss Solidarity.

Участь у професійному діалозі взяли представники громадських і благодійних організацій, правозахисники, психологи, соціальні працівники, юристи, представники державних установ та правоохоронних органів, а також люди, які безпосередньо пережили цивільний полон і катування. До заходу долучилися й представники Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Центральною темою зустрічі стала необхідність формування безпечної, доступної та чутливої системи підтримки для людей, які пережили окупацію, полон, катування, насильство та інші воєнні злочини.

Учасники говорили не лише про те, яку допомогу необхідно надавати постраждалим, а й про те, як саме має працювати система, щоб людина, яка звертається по підтримку, не стикалася з додатковими бар’єрами, недовірою чи повторним переживанням травматичного досвіду.

Однією з важливих проблем, на яку звернули увагу учасники, залишається необхідність неодноразово розповідати про пережите під час звернення до різних установ та фахівців. Такий підхід може посилювати психологічне навантаження на людину. Не менш актуальним є питання доступності інформації — відомості про юридичну, психологічну, соціальну та реабілітаційну допомогу часто розпорошені, через що постраждалим складно самостійно визначити, куди звертатися.

Під час обговорення було запропоновано посилити координацію між організаціями та фахівцями, які працюють із постраждалими, а також створити єдину карту доступних послуг, щоб людина могла швидко знайти необхідну допомогу. Окремо розглядалася можливість розвитку моделі «Кабінету довіри», яка передбачає індивідуальний супровід людини від першого звернення до отримання необхідних послуг.

Значну увагу приділили гендерно чутливому підходу. Учасники наголосили на необхідності подолання стереотипів і стигматизації, які можуть перешкоджати зверненню по психологічну допомогу, зокрема чоловікам, які пережили полон і катування. Також обговорювалася важливість забезпечення рівного доступу до підтримки для всіх постраждалих.

Сьогодні важливо, щоб людина, яка пережила полон, катування чи інший травматичний досвід, не залишалася сам на сам із його наслідками та мала можливість отримати підтримку, повагу до її гідності, зрозумілий маршрут допомоги та можливість відновлювати своє життя у безпечному середовищі.